«Культура нового війська». Як патронатна служба бригади «Хартія» допомагає дбати про бійців

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Якщо бригада дбає про кожного воїна, загальна мотивація й ефективність війська зростає. У цьому впевнені у 13 бригаді Національної Гвардії України «Хартія».

Тут діє патронатна служба, яка опікується як бійцями, так і їхніми родинами. «Репортер» поговорив про це з очільницею патронатної служби «Хартії» Людмилою Галичиною.«Хартія», Людмила Галичина

Пані Людмило, у чому полягає основна діяльність патронатної служби?

Ми опікуємось пораненими бійцями, родинами загиблих, зниклих безвісти й тих, хто в полоні. Зокрема, повністю супроводжуємо бійців – від моменту, коли він потрапляє в першу лікарню, і до повернення у стрій або до висновку про непридатність. Та навіть якщо є висновок про непридатність, ми також його супроводжуємо – тримаємо зв’язок, допомагаємо з кар’єрним консультуванням тощо.

Ми моніторимо, як проводиться лікування, чи робляться всі необхідні обстеження. Закриваємо потреби в ліках, якщо їх не можуть забезпечити в лікарнях, та в предметах першої необхідності, адаптивному одязі тощо.

Читайте: Військові мають свої бренди. Цивільні носять одяг від захисників і підтримують їх

Скільки часу може займати реабілітація?

Це залежить від поранення. Є військові, які лікуються від місяця до трьох, є – пів року чи майже рік. Відповідно, кількість циклів реабілітації теж може бути різною. Один цикл реабілітації в стаціонарі триває 14 днів.

Ми воюємо на Харківському напрямку, тож спочатку поранені бійці потрапляють у харківські лікарні. А далі вже їдуть за маршрутами медичної евакуації – Київ, Львів, Чернівці, Ужгород тощо.

Недавно Людмила Галичина отримала відзнаку від проєкту “УП100 – Сила жінок” від “Української правди”

Буває, що військові після поранення опановують іншу військову професію?

Так, такі випадки бувають. Наприклад, якщо бійці не можуть далі служити в піхоті, то опановують професію пілотів БПЛА й нищать ворога уже в цьому статусі.

Це дуже надихає, мотивує, коли бачиш, що військові навіть після важкого поранення хочуть залишитися в бригаді. Ми також зацікавлені в тому, щоб їх залишити, запропонувати саме ту посаду, де вони зможуть найкраще себе проявити.

Як працюєте з родинами зниклих безвісти?

Ми на зв’язку з підрозділами, тож відразу дізнаємось про випадок загибелі, зникнення безвісти чи полону. Але, за законом, ми не маємо права сповіщати родину – це робить військкомат. Коли родину вже сповістили, ми зв’язуємось з нею та проговорюємо послідовність дій. Родина часто перебуває у шоковому стані, їм треба просто давати покрокову інструкцію, що потрібно зробити: піти в поліцію, написати заяву тощо. І далі тримаємо контакт.

Інколи підрозділу буває складно визначити, де перебуває боєць, чи він ще живий і де його шукати. Але бригада пам’ятає про всіх. І це завжди в пріоритеті у командирів – як тільки є можливість, то виїхати на місце, де востаннє був зв’язок з військовим – і тоді або шукати його далі, або забрати тіло, якщо людина загинула.

Це дуже болюче й складне питання, але ми намагаємось давати правдиву інформацію про їхнього рідного.

Також допомагаємо оформити їм усі виплати, документи – максимально спрощуємо процес.

«Хартія»
У “Хартії” намагаються створити “культуру нового українського війська”

Бувають випадки зі щасливим кінцем, коли зниклого безвісти знаходили?

Недавно було влучання в позицію і боєць перестав виходити на зв’язок, вважався зниклим безвісти. Але через кілька діб він вийшов на зв’язок і виявилося, що він живий.

Але, на жаль, таке рідко трапляється. Якщо статус – «зниклий безвісти», то обнадійливих новин, скоріш за все, не буде. Так, може виявитися, що людина в полоні, але ми розуміємо, що це теж не найкращий сценарій. Хоч для родин це хоч якась надія, що людина повернеться.

Напевно, невідомість – найгірше для родини…

Відчуття відтермінованої втрати навіть важче й болючіше, ніж відчуття втрати, яка відбулася. Психологічно для рідних легше, якщо можна так сказати, коли вони можуть поховати рідну людину і запустити процес горювання. Особливо, коли вони знають, що його тіло привезли і достойно поховали. А якщо немає жодної інформації, немає тіла, рідні постійно у підвішеному стані, переходять від надії до відчаю. Це дуже важко.

Ви допомагаєте і психологічно?

У нас є організації-партнери, які можуть надати безоплатні психологічні консультації. Якщо родина висловлює бажання, то ми надаємо контакти.

Також працюємо з дітьми загиблих і зниклих безвісти, намагаємось, завдяки організаціям-партнерам, організувати їм дозвілля, психологічну допомогу.

Читайте: «Скільки поїздок на фронт, стільки й шевронів»: прикарпатець Іван Біланюк волонтерить 11 років (ФОТО)

У «Хартії» ви говорите про те, що просуваєте «культуру нового українського війська». Що мається на увазі?

Це наш загальний меседж, на ньому будується робота усієї бригади. Він передбачає повагу до гідності кожної людини. Те, що в бригаді працює патронатна служба, є підтвердженням цього меседжу.

У це поняття ми вкладаємо відхід від радянських підходів до армії і людини в армії. Намагаємось ставити в центр людину та її потреби. Такі структури, як патронатна служба, опікуються бійцями, коли вони перебувають у найбільш вразливому стані. Потрібно дати пораненому бійцю відчуття, що він не один, що він у спільноті. Він має відчувати це на бригадному рівні.

Коли ми навідуємось до нього, він бачить цю підтримку саме від бригади. Це їх дуже радує та мотивує, зокрема й повертатися до служби. Мотивовані бійці – це вища обороноздатність, вищий рівень виконання бойових завдань.

Це опосередкований рекрутинг. Коли інші бійці, які лежать у палаті поруч із «хартійцями», бачать ставлення до них, вони задумуються, чи їм не перевестися до нашої бригади.

Також у нас воює багато іноземців. Ними ми опікуємось так само як і українськими громадянами.

Мерч з Котом Вальтером можна замовити на сторінці бригади або на сайті “YaVereta”

Недавно ви створили мерч з котом Вальтером. Як виник такий образ?

Кіт Вальтер – це наша колаборація з виробником патчів і шевронів «YaVereta». Ми обрали символом кота Вальтера, який є талісманом «Хартії». Він є насправді – це наш бригадний кіт.

Кіт Вальтер – талісман «Хартії»

Наш бригадний дизайнер зробив цей малюнок, а колеги з «YaVereta» допомогли оформити це у шеврони і брошки – вийшло дуже мило і прикольно. З продажу 30% йде на потреби патронатної служби.

Авторка: Ольга Романська

Підсумуйте за допомогою ШІ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

СХОЖІ НОВИНИ
photo_2026-06-09_14-46-13
парк молодіжний (2)
cover (2)
ОСТАННІ НОВИНИ
sud
У Калуші засудили чоловіка, який купував і продавав липові документи диякона для ухилення від мобілізації
722182613_1372808228322537_1490327364138255040_n
Новим керівником поліції Івано-Франківщини став полковник Роман Іващенко
timthumb
В Івано-Франківську анонсували зміну тарифів на воду: скільки платитимемо з липня
720425995_1421114176717281_758052402838514867_n
У Калуші продавчиня отримала штраф за продаж алкоголю неповнолітній
Соціуи ЛУН_1
Найбільший спорткомплекс відкритого типу у Франківську від SOCIUM Developer переміг у ЛУН Місто Awards 2026
719918831_1496191389207398_2331165337617428192_n
На Франківщині та Львівщині виявили 16 нелегальних мігрантів: декого видворять з країни
сукня
Образ, який говорить про вас без слів
image
СБУ затримала бізнесмена Василя Веселого
720959824_1356715529974855_8591428034885828244_n
Ситуація на фронті залишається напруженою, за добу відбито 251 атаку окупантів
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Франківщина втратила чотирьох військових — Олександра Шелеста, Романа Кулика, Руслана Максимчука, Михайла Микитюка
вступ 2026
Ветерани можуть вступити до Карпатського університету без складання НМТ та ЄВІ
Томащук_2
У Коломиї на Івано-Франківщині відкрили меморіальну дошку Юрію Мокрицькому
Прокрутка до верху